Інформація для осмислення: DateTime.Now

Якщо передбачається автоматичне тестування проекту, то не можна юзати стандартний DateTime.Now для визначення поточного часу. Бажано перевизначити його як статичну пропертю глобального класу програми. Щось типу:

public static class MyApplicationName
{
   public static DateTime Now
   {
        get { return DateTime.Now; }
   }
}

Це потрібно для того, щоб у майбутньому можна було зробити детерміновані тести, які зможуть емулювати потрібний час доби.

Зарубка на носі №1: XPath

Віднині під тегом "зарубки на носі" будуть публікуватися ті істини, які я зрозумів, лише добряче побивши чолом об стінки. Отже, зарубка перша:

XPath in .Net is case-sensetive!
Запит "/root/node[@name='blah']/text()" поверне інший результат, ніж "/root/node[@Name='blah']/text()"

Вчимося викладати Сільверлайт на блогспот

Захотілося зробити одній хорошій людинці приємне і допомогти розібратися з цікавою темою.
Маленький Ліричний Відступ
Як відомо, компанія злих жадібних кровожерних монстрів Майкрософт часто випускає нові продукти. Одним із улюблених дітищ МС є .Net Framework. Остання актуальна версія фреймворку носить номер 3.5 SP1. Серед нововведень цієї версії можна виділити нову XML-based мову для проектування інтерфейсів - XAML. Ця мова лягла в основу WPF - нового слова в інтерфейсі програм на платформі Windows. Однак, дотнет не був би дотнетом, якби не використав її і для іншої мети. Microsoft Silverlight - прямий конкурент Macromedia Adobe Flash на просторах всесвітньої павутини. Такий підхід дозволив дизайнерам користувацьких інтерфейсів вбити двох зайців одночасно - вивчаючи XAML вони автоматично опановували обидві основні парадигми інтерфейсів сучасності, практично не помічаючи різниці між ними. Коротше, WPF-XAML-Silverlight - це круто :)

Отже, що потрібно для того, щоб написати Silverlight-аплікацію? По-перше, Microsoft Visual Studio 2008 SP1 разом із Microsoft Silverlight Tools for Visual Studio 2008 (для любителів оупен-сурса існує Eclipse Tools for Silverlight).
Качаємо то все щастя з інету (75 метрів) і ставимо. Не забуваєм, що потрібен SP1 до студії і .Net. Якщо качати ще їх, то це майже гігабайт трафіку. Добре, що в мене анлім, та й сервіс паки вже місяць як стоять на домашній машині.
Ага, в студії з'явився новий тип проектів, Silverlight Control. По ходу створення проекту студія цікавиться, чи не потрібно створити для нового контрола цілий асп сайт - гнівно відмітаєм цю пропозицію і просимо генерити тестову сторінку при ребілді проекту. Створюєм проект і після довгих важких родів не без допомоги всезнаючого гугля отримуєм якесь чудо на тему вічної забавки "попади по кнопці" (якщо нічого не видно - треба поставити клієнт сільверлайту, він не важкий, всього два метри):



Тепер коротенько, як це викласти на сторінці блогспота. Коли студія білдить сільверлайт-проект, вона створює в папці bin\release (bin\debug якщо забути перемкнути конфігурацію) декілька файлів. Нас цікавлять два з них, SilverlightTest.xap та TestPage.html. Якщо розмістити їх на нормальному хостінгу (я викладав на Ucoz) то можна вписати в код поста рядочок вигляду

<center><br /><iframe style="WIDTH: 640px; HEIGHT: 480px" src="http://mace.at.ua/TestPage.html" frameborder="0" scrolling="no"></iframe><br /></center>

в якому вказати посилання на свою тестову сторінку і розміри сілверлайт-аплікейшена.
Ага, чуть не забув про проект аплікейшена в студії. Enjoy ;)

UPD: Silverlight

Як писати справді короткі програми =)

Після переустановки Вінди треба було настроїти плагіни до топкодерівської арени. Для того, щоб потестити їх відкрив 250 другого діва з СРМ 409(останнього на даний момент).
Суть задачі полягає аж в тому, щоб порахувати кількість одиничних бітів в числі Х. Перший розвязок мав вигляд:

#include <iostream>
#include <sstream>
#include <cstdio>
#include <cstdlib>
#include <cmath>
#include <memory>
#include <cctype>
#include <string>
#include <vector>
#include <list>
#include <queue>
#include <deque>
#include <stack>
#include <map>
#include <set>
#include <algorithm>
using namespace std;  

#define INF 2000000000
#define FOR(i, a, b) for(i = a; i < b; i++)
#define DFOR(i, a, b) for(i = a - 1; i >= b; i--)
#define ALL(c) (c).begin(),(c).end() 

class Stick
{ 
public: 
 int pieces(int x) 
 { 
  int res=0;
  while(x>0)
  {
   if(x&1)
    res++;
   x>>=1;
  }
  return res; 
 } 
}; 

Багато букоф... Шаблон багато займає. А якщо викинути все лишнє? Буде отак:

struct Stick { int pieces(int x){ return x == 0 ? 0 : pieces(x/2)+x%2; } };

...і все. Навіть інклудів не треба.

Редірект з Global.asax

Писав сьогодні на роботі авторизацію на основі ролей для сайту. Так сталося, що мені треба було руцями перевіряти, чи юзер автентифікований і чи має права. Відповідно, якщо не автентифікований - то редіректити його на сторінку, де можна залогуватися, а якщо не має прав, то на сторінку, де йому скажуть "Access denied". Ніби все просто: вішаємо в Global.asax на подію AuthorizeRequest обробник, у якому перевіряємо права юзера і редіректимо його куди треба. Якось от так:

        protected void Application_Start(object sender, EventArgs e)
        {
            AuthorizeRequest += Application_AutorizeRequest;
        }

        protected void Application_AutorizeRequest(object sender, EventArgs e)
        {
            if (Request.IsAuthenticated)
            {
                if(...) // user hasn`t rights to use current page
                {
                    Response.Redirect("AccessDenied.aspx");
                }
            }
            else // must log in
            {
                Response.Redirect("Login.aspx");
            }
        }

Компілимо код, запускаємо, пробуємо і... Ніфіга не працює! Мало того, після наших редіректів аплікація взагалі вмирає - браузер приречено повідомляє про те, що не може отримати сторінку від сервера. Оживає все тільки по F5.
В чому ж проблема?
По перше, давайте зрозуміємо, що робить Response.Redirect. Він записує кудись адресу, куди треба перенаправити браузер, після чого викидає System.Threading.ThreadAbortException, який перериває виконання поточного потоку. Біда в тому, що на етапі, коли обробляються події в Global.asax ще не існує механізму, який перенаправить браузер за адресою, яку залишив Response.Redirect. Власне тому виклик цього методу просто і тупо завершує роботу аплікації.
ОК. А що ж робити? А все просто.

/*
Тут маленький відступ: хорошим тоном в ASP.Net є наслідування всіх стандартних контролів своїми, в які в будь-який момент можна дописати все, що завгодно. Так нехай всі наші сторінки наслідують не стандартний System.Web.UI.Page, а свій public class MyPage : System.Web.UI.Page.
*/

Отже, допишемо в Global.asax метод, який запише в кеші адресу сторінки, куди треба редіректитися і заюзаємо його в обробнику Application_AutorizeRequest:

        protected void Application_Start(object sender, EventArgs e)
        {
            AuthorizeRequest += Application_AutorizeRequest;
        }

        protected void Application_AutorizeRequest(object sender, EventArgs e)
        {
            if (Request.IsAuthenticated)
            {
                if(...) // user hasn`t rights to use current page
                {
                    Redirect("AccessDenied.aspx");
                }
            }
            else
            {
                Redirect("Login.aspx");
            }
        }

        protected void Redirect(string url)
        {
            HttpContext.Current.Cache["RedirectUrl"] = url;
        }

А тепер треба сказати сторінці, що треба редіректитися, якщо в кеші є ця адреса:

    public abstract class MyPage : System.Web.UI.Page
    {
        protected void Page_Load(object sender, EventArgs e)
        {
            if(HttpContext.Current.Cache["RedirectUrl"] != null)
            {
                string url = (string) HttpContext.Current.Cache["RedirectUrl"];
                HttpContext.Current.Cache.Remove("RedirectUrl");
                Response.Redirect(url);
            }
            // ... 
        }
        // ...
    }

Завдяки тому, що ми унаслідували свій клас для сторінки, не потрібно писати одне й те ж для кожної сторінки - тепер все прекрасно працює.
Отака повчальна історія.
P.S. Нарешті знайшов нормальний syntax highlighter для блогспота. Чим і хвалюся =)

INTSPEI P-Navigator

На днях прийшов спам від фірми INTSPEI, спонсора зимової школи у Харкові. За старою звичкою я забив його читати, але потім все таки вирішив переглянути. Суть спаму полягає у рекламі нового продукта фірми - утиліти "P-Navigator" для "професійного" пошуку в Інтернеті. Ні, вони не написали власну пошукову систему, утиліта юзає Yahoo! Search, але робить це в досить цікавий спосіб.
Як і в будь-якому іншому пошуковику, ви вводите запит, наприклад нам потрібно знайти інформацію про Джорджа Буша старшого. Вводимо запит "Bush". Отримуємо хмаринку тегів, у якій найбільші "president" і "george". Клікаємо по "george" - ага, нова хмаринка тегів, тепер найбільший - "president". Він нас влаштовує - ще один клік. О! Серед великих тегів з'явилися "41st" i "43rd". Не важко здогадатися, що це порядкові номери представників сімейства Бушів у списку президентів США. Клікаємо по "41st", далі додаємо ще підозріло великі теги "walker" i "herbert". Результат: з понад мільярда (!) сторінок, знайдених початковим запитом "Bush", залишилося всього 84000, при чому на всіх міститься інфа саме про старшого Буша. Сторінки проранжовані по релевантності, першою в списку стоїть сторінка з офіційного сайту білого дому, присвячена саме йому. Далі в списку традиційна стаття на Вікіпедії та ще купа різних біографічних статей.
Можна аналізувати як лінки з поточної сторінки на інші, так і ті, які ведуть на поточну; на виході все та ж хмаринка тегів.
Наразі це чудо на стадії фрішної бети, тобто кожен може завантажити його і побавитися вволю.

Плюси:

• цікавий підхід то пошуку, побудований на покроковому уточненні запитів за допомогою інтуїтивно зрозумілої хмаринки тегів;
• фічі типу інтеграції з браузерами, поштовим клієнтом;
• фічі з аналізу пов'язаних сайтів;
  

Мінуси:

• бета, нема купи очевидних функцій (наприклад, "очистити історію пошуку") , надіюсь дороблять;
• платність, я от не впевнений, що в продукту не з'явиться в найближчий час безкоштовний конкурент, та й шукати можна і без нього... не знаю, чи б купив таку прогу ;)
• чому воно не онлайн? на AJAX така штука би виглядала значно природнішою.
• неможливість юзати не-Yahooшні сервери, хочу таке ж, але з гуглем =)

Коротше, неоднозначна така штука, хоча сама ідея заслуговує на увагу.

Юзер контроли на ASP.Net

Сьогодні на роботі написав свій перший повноцінний юзер-контрол на ASP.Net - TabControl (вкладки). Наразі, щоправда, без AJAX - так сказало начальство :) На диво, в АСП версії 2.0 немає такого цінного і потрібного контрола, а значить його треба писати руцями.
Спочатку в двох словах опишу ідею, яку я нарив в гуглі: таб контрол пишеться за допомогою трьох стандартних контролів: Menu, MultiView i View. Перший буде виконувати роль кнопочок вверху вкладок, два інші - все, що внизу.
Почнемо з малого - опишемо клас TabView:

using System.Web.UI.WebControls;

namespace MyControlsLib.TabControl
{
    public class TabView : View
    {
        public string TabName { get; set; }
    }
}

Як бачимо, він всього лише розширює функціональність стандартного View, додаючи йому пропертю TabName - заголовок вкладки. Все =)
Тепер трохи складніше - опишемо клас TabMultiView, який і буде контейнером для наших TabView:

using System;
using System.Collections.Generic;
using System.ComponentModel;
using System.Drawing;
using System.Web.UI;
using System.Web.UI.WebControls;

namespace MyControlsLib.TabControl
{
    [ParseChildren(true, "Views")]
    public class TabMultiView : CompositeControl
    {
        public TabMultiView()
        {
            m_MultiView = new MultiView();
            m_Menu = new Menu();
        }

        protected override void CreateChildControls()
        {
            base.CreateChildControls();

            m_Menu.MenuItemClick += Menu_Click;
            int index = 0;
            foreach (var tab in Views)
            {
                MenuItem item = new MenuItem(tab.TabName, index.ToString());
                item.Selected = index == ActiveIndex;
                m_Menu.Items.Add(item);

                m_MultiView.Views.Add(tab);

                index++;
            }

            m_Menu.Orientation = Orientation.Horizontal;

            if(!string.IsNullOrEmpty(SelectedTabCssClass))
            {
                m_Menu.StaticSelectedStyle.CssClass = SelectedTabCssClass;
                m_Menu.StaticSelectedStyle.HorizontalPadding = 0;
                m_Menu.StaticSelectedStyle.VerticalPadding = 0;
            }
            else
            {
                m_Menu.StaticSelectedStyle.BackColor = Color.LightGray;
                m_Menu.StaticSelectedStyle.ForeColor = Color.Black;
            }

            if(!string.IsNullOrEmpty(UnselectedTabCssClass))
            {
                m_Menu.StaticMenuItemStyle.CssClass = UnselectedTabCssClass;
                m_Menu.StaticMenuItemStyle.HorizontalPadding = 0;
                m_Menu.StaticMenuItemStyle.VerticalPadding = 0;
            }
            else
            {
                m_Menu.StaticMenuItemStyle.BackColor = Color.Black;
                m_Menu.StaticMenuItemStyle.ForeColor = Color.White;
            }

            // multiview

            Controls.Add(m_Menu);
            Controls.Add(m_MultiView);
        }

        private void Menu_Click(object sender, MenuEventArgs e)
        {
            ActiveIndex = int.Parse(e.Item.Value);
        }

        protected override void OnPreRender(EventArgs e)
        {
            base.OnPreRender(e);
            if(ActiveIndex < 0)
            {
                if(Views.Count > 0)
                {
                    throw new NotSupportedException("Invalid ActiveIndex property. You must set it correct.");
                }
            }
            else
            {
                m_MultiView.Visible = true;
            }
        }

        public string UnselectedTabCssClass { get; set; }
        public string SelectedTabCssClass { get; set; }

        public int ActiveIndex
        { 
            get
            {
                object viewState = ViewState["ActiveIndex"];
                if(viewState == null)
                {
                    return -1;
                }
                return (int) viewState;
            }
            set
            {
                ViewState["ActiveIndex"] = value;
                m_MultiView.ActiveViewIndex = value;
            }
        }

        public List<TabView> Views
        {
            get 
            { 
                if (m_Tabs == null)
                {
                    m_Tabs = new List<TabView>();
                }
                return m_Tabs;
            }
        }

        private Menu m_Menu;
        private MultiView m_MultiView;
        private List<TabView> m_Tabs;
    }
}

Тепер коротенько, що, де, коли і навіщо:
1. Наслідуємося від CompositeControl - це такий контрол, який дозволяє тримати всередині інші контроли - у нас же всередині будуть лежати TabView та менюшка.
2. Вписуємо в нього пропертю List<TabView> Views - отут якраз вони і будуть лежати. Вішаємо на клас атрибутик [ParseChildren(true, "Views")] - цим самим ми кажемо компілятору, що всі внутрішні контроли треба пхати в ліст "Views".
3. Пропертя int ActiveIndex - індекс активної вкладки. Значення тримаємо в ViewState - його потрібно зберігати між перезавантаженнями сторінки.
4. Перевантажуємо метод CreateChildControls() - в ньому потрібно створити контроли, з яких і буде складатися наш мега-контрол. Тут пробігаємося по Views - там уже сидять TabView, які ми вписали всередину контрола і витягуємо з них імена для елементів меню. Для кожного елемента потрібно запам'ятати в проперті Value його індекс - щоб знати, який TabView активувати при кліку на елементі. Крім того додаємо в m_MultiView таби. В кінці не забуваємо додати меню і мультів'ю в список контролів і обробити клік по пункту меню: m_Menu.MenuItemClick += Menu_Click;.
5. Додаємо купу фігні, яка відповідає за красивості з CSS-стилями.
Дописуємо в Web.config пару рядочків для зручності користування контролами:

<pages>
 <controls>
  <add assembly="MyControlsLib" namespace="MyControlsLib.TabControl" tagPrefix="my"/>
 </controls>
</pages>

Все. Тепер можна користуватися:

<my:TabMultiView runat="server" ActiveIndex="0" SelectedTabCssClass="SelectedTab" UnselectedTabCssClass="UnselectedTab">
    <my:TabView runat="server" TabName="Tab1">
        <asp:Panel runat="server" CssClass="TabPanel">
            Blah-Blah-Blah
        </asp:Panel>
    </my:TabView>
    <my:TabView runat="server" TabName="Second tab">
        <asp:Panel runat="server" CssClass="TabPanel">
            Мне бы джина, я б тогда не путался в проводах<br />
            Прям из Крыма по Днепру бы подтянул Карадаг<br />
            До зарплаты за неделю не был бы на мели<br />
            Королевы и принцессы in love with me, yeah.<br />
            Тру бутылки, банки, кружки, баночки тоже тру<br />
            Спрячу джина под подушку, достану поутру<br />
            Вот тогда бы мы дел наделали, вот тогда б зажгли<br />
            Все дела поотменять, потому что у меня...<br /><br />
            На восьмом этаже - пати в неглиже<br />
            На седьмом этаже - соседи спят уже<br />
            На девятом этаже - медведи и Фаберже<br />
            Этажом выше - спецназ на крыше.<br />

        </asp:Panel>
    </my:TabView>
    <my:TabView runat="server" TabName="Yet another tab...">
        <asp:Panel runat="server" CssClass="TabPanel">
            Hello world!
        </asp:Panel>
    </my:TabView>
</my:TabMultiView>

Після легкої настройки CSS можна отримати таке:

Я думаю, будь-кому зрозуміло, що прикрашати контрол можна й далі - але це вже виходить за рамки цього меседжа.

Hello world!

#include < iostream >

int main()
{
std::cout << "Hello world!";
return 0;
}